Катерина Кобченко про шлях до дослідницької стипендії від Фундації Олександра фон Гумбольдта

Автор: Відділ академічної мобільності 06.08.2017

19554857_1393144100792413_1031184320142284322_n

Восени 2017 року я розпочну наукову працю в Німеччині, завдяки отриманій дослідницькій стипендії для досвідчених науковців від Фундації Олександра фон Гумбольдта.
Шлях до цього важливого для мене наукового здобутку був доволі тривалим. Він включав насамперед налагодження контактів і співпрацю з німецькими колегами, які могли ближче познайомитись із моїми дослідженнями і науковими планами, та надати необхідні рекомендації. Ця співпраця полягала в участі у конференціях і міжнародних дослідницьких проектах, короткострокових наукових поїздках до Німеччини та інших європейських країн, у т.ч. завдяки отриманій свого часу стипендії Німецької служби академічних обмінів (ДААД).
Надзвичайно важливою для мене була в цьому сенсі участь у багаторічному успішному партнерстві нашого університету з університетом міста Констанц, який нині став моєю гостьовою науковою установою. Ця співпраця з мого боку включала участь у наукових заходах, організацію студентських обмінів, а також власні короткотермінові поїздки для роботи в університетській бібліотеці. За можливість участі у цій співпраці я вдячна Відділу міжнародних відносин нашого університету та особливо – моєму колезі-історику, доц. Історичного факультету О.Ф. Іванову, спільно з яким ми реалізувала декілька українсько-німецьких проектів студентських обмінів.
Фактично підготовка заявки на стипендію сама стала для мене певним короткостроковим проектом, який включав роботу в німецьких бібліотеках, знайомство з новітніми методологічними підходами з обраної теми, доопрацювання дослідного проекту згідно рекомендацій рецензентів, насамперед – моєї наукової консультантки в Німеччині, професорки в галузі Східноєвропейської історії Б’янки П’єтров-Еннкер, якій я дуже вдячна за корисні поради та підтримку.
Іншим важливим складником професійного зростання стало для мене вдосконалення знання іноземних мов, насамперед німецької, адже відповідна мовна компетенція є надзвичайно важливо для міжнародної праці науковця-гуманітарія.
Заявку на стипендію я подала ще минулого року, адже відомо, що її розгляд триває в середньому від шести до десяти місяців. Фактично я скористалася своїм єдиним – і останнім – шансом на неї, адже, згідно умов Фундації Олександра фон Гумбольдта, час, який минув від захисту докторської (кандидатської) дисертації, не повинен перевищувати дванадцяти років.
Мої наукові студії в Німеччині будуть присвячені питанням історії української діаспори в Німеччині та ширше – німецькомовному просторі Європи – після Другої світової у політичному та інтелектуальному аспектах і в транснаціональній перспективі, насамперед у широкому контексті важливих повоєнних подій, таких як період Ді Пі та Холодна війна. Ці студії є досить актуальними, зважаючи на важливість досвіду і спадщини української діаспори як політично гетерогенної спільноти українців, яка активно діяла поза межами радянського тоталітарного простору. Студії водночас відповідають напрямку моєї наукової роботи у Центрі українознавства філософського факультету (директор – проф. М. Обушний), яка відбувається в рамках наукової теми «Консолідація українства в постколоніальну добу».
Звичайно, отримання стипендії є почесним і відкриває для науковця нові дослідні перспективи. Інакше кажучи, вона дає шанс, який слід використати з максимальною ефективністю. Тож якщо коротко сформулювати її значення для мене, то насамперед – це, звичайно, велика праця і відповідальність.
Під час свого наукового перебування в Німеччині я докладатиму зусиль, щоб достойно представляти наш університет і робити свій внесок у розвиток партнерства з університетом м. Констанц, іншими науковими установами та зарубіжними колегами.

Катерина Кобченко, старший науковий співробітник Центру українознавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

https://www.facebook.com/mobility.knu/posts/1393147274125429

 

 

В рубриках: Маленькі історії успіху: ділимось досвідом

 

Залиште коментар

Ви повинні увійти, щоб залишати коментарі.